Тканина у дрібний горошок, сходи, голуби: які незвичні фобії зустрічаються у франківців

Практично у кожної людини є якійсь фобії, сильний страх перед певними ситуаціями, речами, людьми чи тваринами. Ці фобії можуть бути простим і логічним, як от страх висоти, павуків, темноти чи швидкості. А можуть бути і досить незвичними.

Тому редакція Ратуші вирішила поспілкуватися з франківцями на тему їхніх найбільших страхів і обрати найдивніші та найцікавіші із них.

Малюнок/тканина з дрібним горошком

“Мені було років 15, коли я побачила фото дівчинки, в якої коліна були в дуже дрібних бульбашках (здається, то було якесь захворювання) і мені від того стало недобре. Пізніше я помітила, як мене кидає в жар при вигляді дрібного горошку, не важливо чи то тканина, чи малюнок. Щоб переконатися, я собі купила плаття в горошок і мені в ньому було максимально некомфортно, бо я весь час думала про ті коліна з бульбашками. З віком мене перестав хвилювати той горошок на комусь, але тільки не на собі. В мене вдома немає жодної речі з цим узором. Я навіть павуків боюся через те, що у них багато дрібних очей, а це мені нагадує горошок”.

Голуби

“Страх з‘явився ще в дитинстві, десь в 11 років, коли голуб, пролітаючи, зачепив мою голову. Після цього ще 2 рази таке траплялось і тепер, коли іду вулицею і на рівні голови летить або ж злітає з землі голуб, один чи декілька, я рефлекторно присідаю і всередині на декілька секунд все завмирає. При цьому, коли голуби просто ходять по землі, я абсолютно спокійно на них реагую”.

Розмальовані та переодягнені люди у тварин, клоуни

Дуже сильно боюсь клоунів, розмальованих та переодягнених людей в одяг тваринок або персонажів з фільмів/мультфільмів. Коли я була дитиною, в передноворічну ніч у місті зібралося дуже багато різних персонажів переодягнених і вони всі “нависали” наді мною, щоб сфотографуватись. Їх було так багато, що я дуже сильно налякалась і почала плакати. З того часу боюсь їх і стараюсь уникати“.

Впадуть верхні кухонні шафки або вибухне/загориться духовка

“Серед фобій, які мене переслідують найбільше – це те, що впадуть верхні кухонні шафки або вибухне/загориться духовка під час роботи. На щастя, в житті такого не було, але я ніяк себе не можу переконати у тому, що все насправді безпечно. Боюся ставити більше горнят у шафку і перевіряю кілька разів духовку. Чесно кажучи, не можу пояснити, звідки взявся цей страх, але він переслідує мене все свідоме життя”.

Ляльки і манекени

З самого дитинства я не проявляла любов до ляльок, завжди забирала братові машинки або Лего, але через те, що я дівчинка, мені завжди їх дарували. Проте, я намагалась їх як найшвидше позбуватися. І ось коли мені виповнилося 10 років, моя тітка подарувала мені велику фарфорову ляльку і тоді то я зрозуміла, що це не просто нелюбов, а що я її дуже сильно боюсь. Оскільки це був досить дорогий подарунок, він повинен був стояти на самому видному місці – на комоді біля ліжка. А я розуміла, що я не засну, поки вона там. Всяко намагалась її позбутися: розбити чи заховати. Спершу бабуся сварилась і не могла зрозуміти, що з цією лялькою не так, але потім просто змирилась. З цією фобією не важко жити, але чомусь зараз мене лякають і манекени в магазинах”.

Маленькі отвори

“Тріпофобія (боязнь маленьких отворів) з’явилася по вині школи, якщо можна так сказати. На біології розглядали якийсь предмет під мікроскопом і, побачивши ту купку маленьких отворів, впала у ступор. Мені здалось, що звідти щось вилізе (дурна дитяча уява). Зараз я не можу навіть макарони їсти, бо все повертаюсь у той момент”.

Про існування трипофобіі я навіть не підозрювала, поки не знайшла статтю з різними фобіями. До цього моменту я думала, що скупчення отворів викликає дискомфорт абсолютно у всіх людей”.

Сходи

“Страх підніматись/спускатись сходами (клімакофобія) почався з дитинства і я сама не можу зрозуміти чому. Коли не працював ліфт, я не могла спокійно спуститися зі сходів на перший поверх, бо мене починало трусити від страху. І завжди коли спускаюся, думаю, що ось-ось і вони проваляться піді мною…і я полечу з 8-го поверху, або невдало впаду, розіб’ю голову, або щось зламаю. Пам’ятаю, коли прийшла в гості до подруги і я не могла піднятись з нею по сходах на другий поверх, бо там не було перил, а я була на 100% впевнена, що впаду. На цей час, я борюся з цією фобією і, слава Богу, є прогрес”.

Вітряки

“Моя фобія – вітряки. Дізналась я про неї, коли з батьками їздили до Польщі, там біля траси їх було багато. В той момент, коли братик дивився на них із захопленням, мене трусило. Я сама поки не розумію звідки це, чому панічно боюсь їх, але єдине, що точно знаю, це те, що коли дивлюся на них, починається паніка і трусить”.

Газонокосарки

“Боюся газонокосарок, бо здається, що з неї може вилетіти лезо та попасти в мене. Хоча розумію, що насправді не може. Але страх є. Можливо, це пов’язано з фільмами жахів”.

Тиша

“Боюся тиші, коли знаходжуся на самоті. У мене зразу з’являється панічний страх, що я лишилась сама у всьому світі і навколо лише тиша. Тому я зразу починаю щось голосно робити, включаю музику чи телевізор, щоб на фоні були звуки. І це підсвідомо. Тому, я та людина, яка б ніколи в житті не захотіла опинитися на безлюдному острові”.

Роздавлені комахи

“Боюся роздавити жука, павука чи будь-яку іншу комаху. Спокійно реагую на них, коли вони живі і в руки брати не боюся, але при думці, що я можу роздавити їх, мені стає погано. Одного разу була близька до втрати свідомості, коли роздавила нечайно осу.. роками вже не можу забути цей хрускіт”. 

Нудота

“Це все пішло з дитинства. У моєї бабусі було дві крайності: або «ти нічого не їж, крім своєї гречки і макаронів, буде боліти живіт, загримиш в лікарню», або «не їж так багато, бо буде боліти живіт». І коли тобі до прикладу 5 років, ти не можеш зрозуміти: то в кожному разі буде боліти живіт чи шо? І коли ти чогось дуже чекаєш – звісно, що це стається. Я завжди очікувала, що мене той клятий живіт буде боліти і він мене болів. А коли я щось не те з‘їдала чи труїлась – це був найбільший жах для мене.

Я досі ненавиджу нудоту і це найгірший стан для мене! В дитинстві це було мегастрашно. Після отруєння я могла ще тиждень їсти тільки сушку і пити чай. І мені було норм. Бо здавалось, що якщо я щось з‘їм – буде знову погано. Власне, з того часу нічо не змінилось – я досі ненавиджу нудоту. Як тільки я відчуваю якісь симптоми, у мене паніка. Я сиджу, мною трусить і найбільше у світі я хочу, щоб це все чимшвидше закінчилось. В дитинстві коли мене питали, що б я зробила, якби у мене була чарівна паличка, я завжди казала: я б зробила так, щоб нікого ніколи не нудило”.

Вагітні

“У мене гравідофобія (аж загуглила, виявляється дійсно таке існує і це не самонакрут) – боюся вагітних жінок/дівчат. Просто коли бачу десь поблизу, стає реально не по собі, починається паніка, беруть дрижаки. Таке відбувається відколи себе пам’ятаю, можливо і була якась ситуація в дитинстві, не пригадую принаймні.

Суть в тому, що здається, ніби от-от, просто зараз, обов’язково щось станеться з ними, чи з їхніми дітьми через мене, або просто на моїх очах. Щось таке. Коли сестра була вагітною, то торкнулася її живота за весь час від сили 2 рази і дуууже страшно було приходити до неї. Всім кому розказувала про це, казали що я придумую, що такого не буває і це взагалі не норм, але справді – то дуже страшно”.

Метелики

“Просто шалено боюся різних комах, вони дуже маленькі і швидкі, боюся втратити їх з поля зору. А метелики дуууже швидкі і ти не розумієш, чи він тобі зараз влетить в лице, чи в рот, чи полетить геть. Ну і плюс лякає їхній вигляд”.

Гавриленко Юлія

Не пропустіть нічого! Слідкуйте за нами у Фейсбук, Телеграм та Інстаграм