17 березня минув рік, як львів’янин Роман Мудрий пішов на війну добровольцем. На запитання про «княже» прізвище, боєць жартує: «Так, то мій прапрадід на двох гривнях».
Історією захисника поділились на фб-сторінці закладу.
Зараз Роман проходить лікування після поранення у КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради».
«90 днів я навіть не на нульовці був, а на їхній території: на нашій землі, але окупованій. А «найгарячіше» було … всюди: у Кремінній, Сватовому, Бахмуті, Лимані».
Про 20 січня Роман хоче забути, як про страшний сон. Про те, як над хлопцями завис ворожий дрон і скинув координати, про те, як стріляв ворожий танк. Про те, як забирали «двохсотих» і «трьохсотих»…
«Я командир відділення, відповідав за людей, – каже Мудрий. – Виносити було важко, бо йшов обстріл. Несли до танка, звідти треба було їхати п’ять кілометрів, але не залишили нікого».
З десяти бійців відділення один загинув, а шістьох поранило. У командира постраждав весь правий бік: і рука, й нога. Першу допомогу надали в Зарічному та Дніпрі, а згодом був переїзд до Івано-Франківська.
«Лікарі тут молодці, руку мені врятували, – каже воїн. – Ніц не було, одна кістка – і та подроблена, м’ясо вирване. Потроху рука почала рухатись, а найбільше дошкуляє нога: зі стегна вирвало осколком кістку, там тепер є «залізяка». Ногу розробляють, пече, але треба потерпіти…».
Роман був поранений в районі м. Кремінна на Луганщині. Госпіталізований з вогнепальним пораненням правого стегна, правого передпліччя, правої кисті.
Лікарка Центру фізичної та реабілітаційної медицини Юліана Ружанчук дивиться у листок діагнозів, каже, що їх багато, вони складні.
Уточнює про вогнепальне поранення правої стегнової кістки, травматичну ампутацію 4-5 пальців правої кисті, що наслідком поранень стала післятравматична нейропатія «правого малогомілкового нерва з глибоким парезом стопи».
Це означає, що рухи стопи – мінімальні. Наскільки вони відновляться – покаже час, але лікарка стверджує, що Роман «буде ходити в будь-якому випадку, можливо, з допоміжними засобами».
Також у воїна діагностована «післятравматична нейропатія серединного ліктьового і променевого нервів з вираженим порушенням функції правої верхньої кінцівки». На правій руці бійця ще стоїть апарат зовнішньої фіксації.
«Ми робимо все що від нас залежить, – каже Юліана Ружанчук. Реабілітологи ОКЛ розробили індивідуальну програму реабілітації, за якою з Романом займаються фізичний терапевт і ерготерапевти. – Він і стоїть у нас, і повністю володіє кріслом колісним, щоб на ньому їздити. Поки ще обслуговує себе частково, але в травматології він ще повністю лежав», – розповіла реабілітологиня.
Вдома за воїна молиться мама і чекають племінники. Роман ділиться, що не сказав зразу, куди їде. Вже з автобуса потелефонував. Але «треба, мусимо, бо інакшого виходу нема.
Якби ми там не воювали, то вони б вже сюди прийшли».