“Працювала, щоб син хоч трохи ще прожив”: на Калущині без жодних пояснень з гімназії звільнили вчительку

Шеремета Марія Василівна, важкохвора 62-річна мешканка села Грабівка Калуського району, більше 20-ти років пропрацювала викладачкою музики в місцевій школі. Проте 30 червня жінка стала безробітною – лише їй одній директор закладу не продовжив контракт.

Крім того, пані Марія живе з сином, у якого І група інвалідності – йому відняло дві нирки. Пенсія жінки складає 2 000 грн, в сина – 1 600 грн. І як далі жити вони не знають.

Каже, у школі (тепер уже гімназії) залишилися працювати і старші за неї викладачі, яким близько 70 років, і зі всіма контракти підписали. Лише її одну, без жодних пояснень, звільнили.

Зазначає, основна причина цьому – директор гімназії, Шкутяк Василь Володимирович, вже декілька років з нею у “неприязних відносинах”.

Він мене обзивав нецензурними лайками, казав, що викине мене за обшивку..Знаєте, так говорять в селі: “викину за обшивку”. Були різного роду наклепи, шукав історії, щоб мене принизити та ущемити. Він безбожна людина. Дав догану, хоча я ні в чому не була винна: забрав мої минулорічні журнали, заховав і на педраді сказав, що я їх не здала… а якщо і не здам, то нових мені не дасть. Через деяких час їх все ж знайшли, і вони були здані мною, – розповідає жінка.

Також додає, що її колеги можуть це все підтвердити, розказати, як він обзивав її та погрожував. Навіть готові виступати в суді та запевнити – ніколи жодних претензій до пані Марії не було.

Була ще ситуація: написав на мене наказ, якщо не здам планування до 15 січня, то не допустить до роботи… хоча такого закону ніде немає. А бухгалтеру сказав, не виплачувати мені гроші, хоч я і ходила на роботу. І цей наказ є у мене зараз на руках.

Інші викладачі кажуть, що здавали свої планування і 20 січня, і 24, і навіть 28. Жодних проблем з цим ні в кого не виникло, ні на кого більше не діяв цей закон, щоб до 15 січня здати, інакше – звільнення без виплати заробітної плати.

І ось 30 червня Марія Шеремета роботу втратила, оскільки контракт Василь Шкутяк продовжувати відмовився. І це при тому, що в жінки залишалася ще невикористана відпустка за цілий рік.

Я не маю за що купити ліки, ні собі, ні синові. І ми не знаємо, куди далі йти та що робити. Ні в кого в гімназії немає таких обставин, як в мене. Тому я дуже хочу, щоб мене взяли назад на роботу. Я пропрацювала тут понад 20 років, на трошки більше, ніж пів ставки. Але він (директор – ред.) завжди казав мені, що я не спеціаліст…

За словами пані Марії, син навіть сам підходив до директора та питав, для чого той так поступає, чому звільняє. Адже самого чоловіка через інвалідність ні на яку роботу не беруть і мати пішла працювати, “щоб він ще трошки прожив”. Проте жодних пояснень так і не було.

Жінка каже, що зверталася вже і до старости села Михайла Срібняка, і до голови ОТГ Богдана Дадяка, і у відділ освіти. Але ніхто на директора гімназії не може вплинути.

Ніякого закону немає. Він сам є закон – як скаже, так і буде. І що ми маємо робити? Немає кому захиститися за нас…

Грабівська гімназія

Крім того, розповідає жінка, за участі Василя Шкутяка в селі “розгромили кочегарку з величезними тонами заліза”, яка знаходилася на балансі сільської ради. Зруйнували її та поділилися хто з ким хотів і тепер жодних документів немає.

А зараз знаєте, яке світло буде дороге? І якраз та кочегарка дуже потрібна, щоб обігріти школу. Бо електрикою – буде дуже важко, нема грошей на це. А вони зруйнували цю кочегарку…Там було багато дорогоцінного матеріалу, який вони просто розпродали, хоч ніхто не мав права без сільської ради зносити її. А жодного рішення від сільради на то не було. Торгували металом, а тепер торгують посадами.

Кореспондентка Ратуші поспілкувалася з старостою села Михайлом Срібняком.

Він зазначає, що не розуміє, чому пані Марію звільняють. Але є новий Закон України “Про освіту”, який надає певні повноваження та автономію директору школи (гімназії), тому зробити нічого не може.

Я не розумію чому так. Вона, звісно, вже пенсіонерка і минулого року підписала контракт на один рік. Але для того, щоб звільнити, треба мати якогось конкурента, згідно з прикінцевими положеннями закону. А наскільки мені відомо, такого немає.

Сам війт також працював у тій школі – 13 років був її директором. Він сам брав на роботу Марію Шеремету і, зауважує, жінка завжди добре працювала, ніколи ніяких зауважень до неї не було.

Я знаю, що вона добре працює і по нинішній час. Чому її звільняють, я ніяк не можу зрозуміти. Вона там не одна єдина пенсіонерка, там є багато і старших за неї. Чесно кажучи, мені її шкода. Вона з сім’ї репресованих, батьки були вивезеними і аж такої великої родини вона не має. А син на діалізі, складна ситуація…Допомоги їй немає звідки чекати.

Каже, що коли був депутатом районної ради, то час від часу надав їм певні допомоги з депутатського фонду. А в теперішній час їм важко виживати.

Щодо розкраденої кочегарки, Михайло Срібняк зазначає – з цією ситуацією ще треба розбиратися. Наразі він знає, що того обладнання, яке було на твердому паливі, немає зовсім, “вирізано все до нуля”.

Головне фото ілюстративне.

Гавриленко Юлія

Не пропустіть нічого! Слідкуйте за нами у Фейсбук, Телеграм та Інстаграм