“Люди отримують очищення, заради якого йдуть до театру!” – Ростислав Держипільський про “Гуцульське весілє”

Режисер та директор Франківського драмтеатру Ростислав Держипільський розповів про прем’єрну виставу – автентичну забаву “Гуцульське весілє”, яку актори презентували 30 жовтня.

Про це йшлося в інтерв’ю київському виданню “День”, пише Ратуша.

В основі вистави «Гуцульське весілє» – етнографічна розвідка академіка Володимира Шухевича «Гуцульщина», твори Станіслава Вінценза.

“Коли торкаєшся джерела своєї нації, українства, нашої ідентичності — у даному разі гуцульської, а я ж гуцул, то це завжди щось надзвичайно цінне, дуже важливе і таке, що без трепету неможливо сприймати і відтворювати! На перший погляд: ми взяли твори Станіслава Вінценза та етнографічну розвідку Володимира Шухевича й відтворили весільний обряд”, – сказав Ростислав Держипільський.

За його словами, перші репетиції «Гуцульського весілє» актори проводили у Красноїллі, де був колись «Гуцульський театр» Гната Хоткевича і куди після навчання у Відні приїхав працювати Лесь Курбас.

Утім творчий процес не спрощено відбувається. Звісно, що ми театралізуємо метод сценічної подачі, умовно кажучи. І це інколи досягає більше цілей, ніж звичайна постановка, тобто є драматична дія. Такий оригінальний спосіб сценічної подачі робить із глядачем дивні й прекрасні речі — на виставі люди плачуть, сміються, отримують очищення, заради якого йдуть до театру! Зрештою, це ритуал, це першоджерело, з котрого і пішов театр. Цінність таких проєктів є надзвичайною, – розповів директор Франківського драмтеатру.

У монографії Володимира Шухевича наведені такі етапи гуцульського обряду: обзорини, сватанє, заручини, благословінє, проща, запросини, зачінанє, заводини, повниця, дар, віріжінє, вінчєнє, весілє, пропій, сьвітивка, проводини, заводини у комору, пирожини, сьмієни, міни, колачини. Опис кожного з етапів і через сотню з лишком років захоплює своєю автентичною первозданністю і водночас магічним символізмом.

Ми відтворюємо «по нотках» те, чого вже не існує, що вже забули навіть ті ж самі гуцули, тобто те, що через століття радянської окупації забулося і змилося, а ми трепетно це повертаємо і показуємо людям автентичну первозданність і магічний символізм, усю красу — в даному разі красу весільного обряду гуцулів… Окреме місце спектаклю — гуцульський автентичний спів (хормейстерка Наталія Байдак, диригент Богдан Ткачук, хореограф Дмитро Лека), – каже Ростислав Держипільський.

У виставі “Гуцульське весілє” залучений весь колектив нашого театру:

Ця постановка є продовженням різдвяної вистави «Коляда та й плєс… Ізпрежди віка…». Продовження історії тієї самої родини. Також у виставі глядачі бачать уже полюблених усіма героїв — Марічку та Юрка у ролях батьків молодого. Ми хотіли показати продовження роду України, української нації й гуцулів як однієї з її складових. Дуже сильної складової, бо вони в горах тримають небо України!

Не пропустіть нічого! Слідкуйте за нами у Фейсбук, Телеграм та Інстаграм