“Витрачала гроші не на їжу в школі, а на пачки цигарок”: історії прикарпатців, які палять. ФОТО

Щороку близько 500 тисяч українців успішно кидають палити. 40% людей намагаються позбутися цієї звички. Водночас 85 000 мешканців України щороку помирають внаслідок хвороб, спричинених палінням. Усі курці усвідомлюють шкоду нікотину, але негативний вплив проявляється не так швидко, як, наприклад, з наркотиками. Саме тому люди не поспішають залишати куріння.

Кореспондентка Ратуші поспілкувалась з прикарпатцями, які палять, а також з тими, кому вдалось подолати цю шкідливу звичку.

Тарас, 30 років

Як все почалось: “Палити почав у 12 років, тому що це робили мої однолітки, та й самому стало цікаво. Насправді це було досить огидно”.

Спроби кинути паління: “Декілька разів кидав на тиждень, але мене ніхто не підтримував, а сили волі, як виявляється, в мене немає. Ну і нещодавно на місяць кинув. Залишити планую, так, як розумію пагубність цієї звички”.

Допомога цигарок під час стресу: “Не знаю чи допомагає. Просто курю, бо звик курити, коли печалька. Не відчуваю ніякого полегшення… напевно. Я не думаю про те, легшає мені чи ні. Я думаю, це плацебо на рахунок стресу. Також курю, коли вип’ю”.

Витрати у місяць: “Палю вже впродовж вісімнадцяти років, приблизно 10-15 разів на день. На вихідних рідше. У місяць витрачаю близько 600-700 гривень на цигарки, хоча буває по-різному, бо курю то дуже багато, то дуже мало”.

Випадок, за який досі соромно: “Якось я лежав в лікарні і не мав що курити, та й “стирив” цигарки в діда, сусіда по палаті. І він мене здається “спалив”… Так соромно було”.

Ставлення рідних та друзів: “Друзям все одно, а рідні за те, щоб кинув. Стандартно”.

Що б сказав дитині, якби дізнався, що вона палить? “Взяв би за ноги і викинув з вікна (сміється). Насправді хтозна, чи доживу я до дітей, і в цьому велика заслуга куріння. А якщо доживу, то розкажу, як воно на мене впливало. Але на дітей це не діє, вони ж все одно починають курити…”.

Юля, 18 років

Як все почалось: “Менше року тому я почала палити. Почала тому, що вступила в університет і оточення змінилось на 360 градусів. Вперше закурила в компанії. Ми просто сиділи на Набережній, веселились, пили. Тоді знайомий запропонував спробувати. Я спочатку відмовилась, так, як завжди дотримуватися думки, що це шкідливо і я ніколи не буду цього робити. Та і до вступу, я навіть ніколи не мала знайомих, які палять. Не розуміла, як дівчата можуть це робити. Для мене це було щось неприємне”.

Спроби кинути паління: “Кожного разу, як я приїжджаю додому з навчання, то не палю, бо не хочу, щоб батьки помітили. Але як тільки їду назад, то знову починаю. Я не палила місяць максимум. Упродовж цього часу почувала себе максимально жахливо: хотілось все покинути, купити цигарок і покурити нарешті, але зупиняв той факт, що батьки виженуть з дому. Після кожної викуреної пачки я обіцяю собі, що це остання і щоразу купую нову. Зараз стараюсь не курити цигарки, купила айкос, але все одно не виходить різко відмовитись від них”.

Допомога цигарок під час стресу: “Вони не завжди знімають стрес. Є моменти, коли я відчуваю себе розбитою, розумію, як важко мені жити в новому місті, шукати роботу, жити дорослим життям, бо я ще недавно була вдома і ніколи таких проблем не мала. У такі моменти цигарка справді допомагає. Вже після першої в голові виникає невелике запаморочення, хитає в різні сторони, стає весело. Тоді я забуваю про все і це справді допомагає. А є моменти, коли палю вже машинально. Наприклад, вранці, після того, як прокинулась, перед сном чи просто упродовж дня”.

Витрати у місяць: “Приблизно триста гривень. Мені вистачає пачки десь на три дні”.

Випадок, за який досі соромно: “Про те, що я курю знають лише одиниці. Але був момент, коли в компанії я закурила перед подругою, яка думала, що я не курю. Правда, вона до цього нормально ставиться, але здивувалась”.

Ставленні рідних та друзів: “Є знайомі, які ставляться до цього погано, але вони про моє куріння не знають. Я чомусь думаю, що після того, як вони дізнаються, в них зміниться думка про мене. Батьки в мене строгі та нічого такого мені ніколи не дозволяли робити. Для них дізнатись, що я палю – кінець світу”.

Що б сказала дитині, якби дізналась, що вона палить? “Я знаю, що точно не буду виховувати свою дитину так, як виховували мене батьки. Не хочу, щоб моя дитина боялась щось розповісти своїй мамі. Але все дозволяти теж не буду. Треба у всьому знати міру. Я, звісно, не хочу, щоб дитина повторила мою помилку, але якщо вона вже почне курити, то це її вибір. Безумовно, вона має знати всі наслідки куріння, тому свідомо це робитиме, якщо захоче. Якщо вже не дай Боже таке буде, то сподіваюсь, не в ранньому віці!”

Богдан, 33 роки

Як все почалось: “Як законослухняний громадянин, я почав палити тоді, коли мені дозволило законодавство, а саме у 18 років. Як і в більшості випадків, не малий вплив на такі життєві процеси має компанія і середовище, в якому ти перебуваєш. Так було і в мене. Мав чудову компанію, не хуліганів, не наркоманів, але таких людей, які регулярно палили. І стався такий момент, що я вирішив спробувати. Ніхто мене не примушував, не брав на понт, все було добровільно. Взяв цигарку, підпалив, затягнувся і понеслась (сміється)”.

Спроби кинути паління: “Були не так спроби кинути, як сперечання з друзями про те, що декілька днів не палитиму. Оскільки я принциповий у сперечаннях, то завжди вигравав. Друзі не вірили, а я зміг”.

Як вдалось кинути палити: “Одного дня, покурюючи цигарку за кавою зранку, я подумав: а може вистачить? І по завершенні робочого дня у мене закінчилась пачка цигарок, я купив іншу і сказав собі, що палю до 00:00, а після того вже ні. А курив я не мало – до двох пачок у день. Поки йшов додому – скурив три цигарки, потім ще дві вдома. Якось я був дуже втомлений і вирішив поспати трохи. Так сталось, що прокинувся о 00:30 і зрозумів, що все, що я встиг скурити до 00:00, я скурив, а далі – СТОП. З того часу не палю вже шість років“.

Випадок, за який досі соромно: “Коли я палив, напевно, як і більшість, боявся, щоб про це не знали мої рідні. І одного разу, коли йшов вулицею і думав, що мене ніхто не бачить з рідних, сталось так, що мене “спалили”. Мені було дуууже соромно!”

Ставлення рідних і друзів: “Друзі реагували нормально. Коли я знав, що тій чи іншій людині не подобається запах диму і перебування курця біля неї, то я спокійно міг покурити збоку і далі піти в компанію тих, хто не палить. Однак, були момент, коли я не курив, а хтось біля мене це робив, то я міг курця послати. А культурно кажучи: відправити покурити куди подалі”.

Що б сказав дитині, якби дізнався, що вона палить? “Думаю, для того, щоб я не дізнався, що моя дитина курить, я буду старатись робити так, щоб вона ніколи і не починала. Я не прихильник дідівських методів “кнута і пряника” чи годування цигарками, як це колись робили для відбиття куріння в дітей. Я вважаю, що між батьками та дітьми мають бути конструктивні розмови на рівних. Все можна вирішити правильним вихованням”.

Анастасія, 17 років

Як все почалось: “Я почала палити у 13 років, коли потрапила в компанію, де це було нормою. Спочатку не хотіла навіть пробувати, але мені казали, що нічого страшного у цьому немає, залежності не буде і що це дуже круто. Я, наївна, повірила. Спочатку не тягнуло і було все одно, потім поступово почало затягувати і хотіла все більше та більше. Згодом почала витрачати гроші не на їжу в школі, а на пачки цигарок”.

Спроби кинути паління: “Я намагалась і протрималась два тижні, бо була ізольована від усіх в селі. Ми тоді тільки переїхали, я там нікого не знала, сиділа дома і два тижні не курила. Потім приїхала у Франківськ і намагалась стриматись, але залежність взяла верх. Була спокуса, багато людей навколо, які палять. Це було жахливо”.

Витрати у місяць: “Близько двох тисяч гривень“.

Випадок, за який досі соромно: “Соромно за той момент, коли батьки про все дізнались. Почули запах цигарок”.

Ставлення рідних та друзів: “Всі знайомі та друзі теж палять, тому ставляться до цього нормально”.

Що б сказала дитині, якби дізналась, що вона палить? “Точно не кричала б і не сварилась. Я б спробувала відвести дитину до спеціаліста, який зможе грамотно пояснити всю шкоду куріння. Якщо до того часу я б теж курила, то кидали б разом. Хотіла б підтримувати і намагалась би прив’язати дитину до спорту. Головне не руйнувати психіку дитині криками та поїданням пачок цигарок”.

Ліля, 26 років

Як все почалось: “Цигарки спробувала, мабуть, як і всі, в підлітковому віці. Це був 11 клас, 17 років. Спонтанне рішення, суто через цікавість. Проблем з батьками та стресів не було. Більшість моїх друзів на той час уже палили, дали спробувати одну, другу, третю, а четверту я вже купила собі сама. В шкільні роки, так, як я жила з батьками, це було декілька сигарет в тиждень. А вже в університеті це стало звичкою. Цигарки тоді були зі мною кожного дня. Пам’ятаю, яке добре поєднання тоді було: сигарета і кава після кожної пари“.

Витрати у місяць: “Хоч я була студенткою, але чомусь гроші на цигарки завжди знаходились. В середньому це була тисяча гривень. А тепер, живучи закордоном, якби я і далі палила, це були б космічні гроші, бо цигарки – тут дійсно дороге задоволення. Якщо в Україні пачка сигарет вартує до прикладу 67 гривень, то у Польщі – 135 гривень“.

Як вдалось кинути палити: “Я завжди знала: якщо сама не захочу кинути палити, ніхто і ніщо мене не змусить. Слова інших людей, витрата грошей чи мотиваційні книги не змогли б донести мені те, що варто залишити. Навіть спроб не було через те, що я просто не хотіла. Але одного прекрасного дня на роботі, коли я з кожним з персоналу вийшла на «каву і сигарету» і ходила палити більше, ніж працювала, я не мала чим дихати, мені темніло в очах і нудило – це була остання капля, бо я дуже налякалась. Спочатку думала, що просто погано себе почуваю і ніяк не пов’язувала це з цигарками, але коли спробувала знову, все повторилось. Цей випадок змусив задуматись, бо так погано мені ще не було. З того дня не підпалила жодної. Мабуть, банальний випадок, але він багато дав мені зрозуміти”.

Випадок, за який досі соромно: “Соромно було б, напевно, якби дізнались батьки. Ну і соромно за те, що взагалі почала палити, але пишаюсь, що змогла залишити”.

Ставлення рідних та друзів: “Батьки досі не знають, що цигарки були частинкою мене стільки років. Хлопець дуже зрадів, а через рік і сам кинув цю звичку і досі не палить. А друзі по-різному. Одні ще по звичці кликали «за компанію». Моя улюблена фраза була: «Ну пішли, але я просто постою». Сміялись, але розуміли, що цей мій вибір. Інші підтримували і були просто шоковані від того, що кинула раз і більше до цього не поверталась. Це, як з колишніми)) (сміється)”.

Що б сказала дитині, якби дізналась, що вона палить? “Я впевнена, що практично кожна дитина рано чи пізно захоче спробувати, тому що це щось заборонене і цікаво як це. Якби дізналась, що моя дитина палить, надала б максимум інформації чому це так шкідливо, можливо, навіть на власному прикладі. А вона має право зробити свій вибір (якщо це, звичайно, не в 14-15 років)”.

Таня, 18 років

Як все почалось: “Вперше я спробувала покурити з друзями, коли мені було 16 років. Курінням це назвати було важко”.

Витрати у місяць: “Приблизно 300-350 гривень“.

Спроби кинути паління: “Були спроби залишити куріння, але протрималась тільки тиждень. Взагалі бажання палити не було, напевно, через те, що це були тільки перші місяці куріння. Правда, через непорозуміння з мамою знову закурила”.

Допомога цигарок під час стресу: “Спочатку цигарки мене розслабляли. Згодом це переросло у нібито якийсь рефлекс. Тобто я можу бути зла і я знаю, що якщо зараз покурю мені стане легше“.

Випадок, за який досі соромно: “Це були мої перші спроби паління, і звичайно, я робила це не правильно. Був страх, якщо я нормально вдихну дим, то обов’язково закашляюсь. Тому мене вчили курити так, що коли я вдихала дим, мені потрібно було вдихнути на повні груди та сказати щось типу “Мама їде” і тільки тоді видихати. В такий момент я його вдихнула, почала говорити і зрозуміла, що почала нормально палити. Після того дуже часто вдихала дим і так говорила. В той вечір я цьому так раділа тому, а зараз розумію, що це була дуже велика помилка!”

Ставлення рідних та друзів:Рідні про моє куріння не знають. Найкраща подруга довгий час відмовляла мене від цього, деякі хлопці з компанії казали, що мені це не потрібно. Мені здається, це нікого не дратує. А чи подобається це комусь чи ні, то мені все одно, бо це моє життя та моє здоров’я!”

Що б сказала дитині, якби дізналась, що вона палить? “Якщо б це було у віці до 18 років, то пояснила б, що це дуже шкідливо і воно реально затягує. Було б добре, якщо вона мене послухала і кинула це діло, але якщо ні, то скажу, щоб при мені цього не робила”.

Наталя, 27 років

Як все почалось: “У лютому 2012 року померла моя перша бабуся. Тоді я не знала як заспокоїтись, але хотіла хоч трішки заглушити душевний біль. На той момент мені повинно було виповнитися 18 років. До того часу я не знала як це втрачати рідних через смерть. Також упродовж цих років я чотири рази потрапляла в автомобільні аварії”.

Спроби кинути паління: “Я палю вже 9 років, але не щодня. Були перерви навіть на пів року. У 2014 померла друга бабуся і я знову почала частіше курити і потом знову з перервами. У 2018 помер мій дідусь на мій день народження. За ці три роки перерви були менші, максимум місяць або два”.

Допомога цигарок під час стресу: “Зараз я працюю на одному із заводів Івано-Франківська. Для того, щоб менше нервуватись та сваритись з тими, хто бісить (а на заводі у бригаді нас більше ста людей), мені легше вийти покурити та випити каву”.

Витрати у місяць: “Приблизно п’ятсот гривень”.

Ставлення рідних та друзів: “Не всі рідні знають про це. Мама дізналась, коли знайшла цигарки у мене в сумці. А друзі прямо нічого не кажуть, але можуть говорити поза очі”.

Що б сказала дитині, якби дізналась, що вона палить? “Я б просто сіла, спокійно та без скандалів поговорила, постаралась зрозуміти причину, навіть якщо вона буде здаватись маячнею. Я б не робила так, як моя мама, не рилася б в особистих речах дитини. Дала право вибору дитині”.


Як бачимо, оточення багато вирішує в наших поглядах, принципах та інтересах. У підлітковому віці багато дітей починають палити з цікавості, “бо це модно” або для того, щоб довести – вони дорослі та опіки більше не потребують.

Втім, не всі батьки приймають дорослішання своїх дітей, не намагаються розмовляти з ними та пояснити наслідки цієї шкідливої звички. А “годування” цигарками, конфлікти та сварки не вирішують цю проблему.

У дорослому віці важко кинути палити. Хтось таким чином позбавляється стресу, поганого настрою та хвилювань. Зупинитись вже важко.

Однак, ніколи не пізно взяти себе в руки і позбутись цієї звички. Дбайте про своє здоров’я, адже пробіжка на свіжому повітрі принесе вашим легеням більше користі, ніж цигарки!

Юля Стасюк

Не пропустіть нічого! Слідкуйте за нами у Фейсбук, Телеграм та Інстаграм