Більше велодоріжок, центр без машин, нові правила паркування: Михайло Смушак про зміни, які незабаром побачить Франківськ

Івано-Франківськ безперервно змінюється, розвивається та маленькими кроками наближається до європейських стандартів. Одними з найважливіших показників є інфраструктура, громадський транспорт, паркування та безліч інших моментів, які створюють комфортні умови життя для мешканців.

Чи будуть в місті нові велодоріжки? Коли та в який спосіб планують розвантажити центр міста від машин? Які кардинальні зміни чекають на вулицю Шевченка? Чи штрафуватимуть водіїв, які паркуються в неналежному місці та як працюватиме нова інспекція з паркування? На яких центральних вулицях заборонять паркуватися? Чи змінюватимуть у Франківську схеми руху, які розробляли ще у 60-70-ті роки?

Про все це та багато іншого кореспондентці Ратуші розповів заступник міського голови-директор Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Михайло Смушак, під керівництвом якого, власне, і відбуваються всі ці процеси у місті.

Бути одночасно і заступником міського голови, і директором департаменту – спрощує чи ускладнює роботу?

“Будучи сім років директором Департаменту, який відповідав за комунальну сферу міста, я звик до практичної роботи, коли ти маєш можливість реально реалізовувати заходи. Зараз в мене ще є посада заступника міського голови, яка дозволяє ще ці заходи генерувати, пропонувати їх, лобіювати, щоб ті чи інші речі робилися в місті. Тобто, це фактично дає можливість планувати і самому виконувати.

Це перевага чи недолік? Однозначно, – це в рази більше поточної роботи, яку необхідно виконувати, але з іншого боку – щось плануєш робити, то сам і займаєшся реалізацією. Тому, тут є як плюси, так і мінуси”.

Роботи стало в рази більше. Як це відображається на вашому графіку?

“Дуже багато заходів, які раніше, будучи просто директором департаменту, я міг не відвідувати або відвідував частково, то зараз обов’язково повинен на них бути. Наприклад, засідання виконавчого комітету. Коли до тепер в мене було, умовно кажучи, одне питання, доповідав і йшов займатися роботою, то зараз повинен бути присутнім від початку до кінця. Відповідно це все займає час, плюс різноманітні заходи, які відбуваються за участі міського голови, делегації тощо”.

— Працюєте на вихідних?

“Я не знаю коли буває така можливість, щоб в суботу-неділю можна було просто виключити телефон і жодного разу тебе ніхто не потурбує. Такого вже давно не було. Ти завжди повинен бути на телефоні, завжди бути готовим, що десь щось необхідно буде коригувати, там десь сміття не вивезли, там автобус не поїхав, дерево впало, світла нема, яма, збили стовпчики. Це постійна робота, яку треба оперативно виконувати”.

— Як сім’я ставиться до того, що ви постійно в роботі?

“В мене такий принцип: якщо ти не вмієш організувати роботу та графік таким чином, щоб знаходити час і на сім’ю, і на роботу, то як тоді можеш керувати графіками інших людей і організовувати їхню роботу? Тобто, в першу чергу ти повинен організувати свій графік. Звичайно, хотілося б більше уваги приділяти родині і сім’ї, але з іншого боку, завжди намагаюся шукати такий баланс, щоб знаходити час на все”.

Що дратує в роботі?

“Насправді таких моментів багато. Але найперше це те, що я бачу багато проблем, які точно знаю, як можна вирішити, але я не можу це зробити в силу певних обставин. Друге – дуже часто роботу комунальних підприємств та служб можна виконувати в рази якісніше та ефективніше, але для цього необхідно зробити якісь певні речі, які місто собі дозволити не може.

ДО ТЕМИ: Смушак: У 2021 році відремонтують Автоливмашівську та впровадять нові схеми руху

Наприклад, прибирання та утримання вулиць. Станом на сьогодні в нас є одна велика машина, два вуличні пилососи і ще один старіший. Ця вся техніка вже давня. Вона більше ламається, ніж їде. І ми точно розуміємо, що для того, аби місто стало чистішим, просто необхідно докупити 5-6 нових потужних пилососів. Але місто не може собі цього дозволити, тому ми бачимо, що десь там брудно, десь не встигли, не доїхали і т.д. І ти починаєш батогом махати перед двірниками, щоб вони швидше мели, хоча розумієш, що один такий пилосос може легко замінити мінімум 30 людей, а то й більше. Це такий один приклад, а їх є дуже і дуже багато, коли щось впирається в кошти.

Ще один приклад – автобуси. Всі ми хочемо, щоб у Франківську нарешті не було автобусів низької якості, як жовті “Богдани”. Що для цього зробити? Абсолютно зрозуміло – просто закупити нові автобуси і тролейбуси. Але ми так само розуміємо, що це величезні інвестиції. Буває, ти бачиш автобус, який, умовно кажучи, перекошений, ледве їде і ти дзвониш до перевізника, кажеш про те, що він в поганому стані, а перевізник відповідає: “Йой, та я знаю, але я не маю за шо купити запчастини”, або “Не можу відремонтувати”. Але ж цей автобус возить людей і ти розумієш, що так не повинно бути і маєш думати, як зробити так, щоб автобус хоч якийсь їхав і щоб перевізник його поремонтував.

Але виходимо з того, що є і стараємось, маючи такі ресурси, які маємо, оптимально їх використовувати. Щоб за мінімум коштів зробити максимум. Інколи люди думають, що дорога чи прибудинкова територія не робиться, бо це Смушак собі не хоче робити, і Марцінків не хоче, і не знати що треба зробити, щоб ці пани дали нарешті добро на ремонт. Насправді це не так і завжди проблема банальна і зрозуміла – потреб дуже багато, а ресурси в міському бюджеті обмежені“.

Розвиток велоінфраструктури

“Залежно, що називати велоінфраструктурою. Якщо повноцінні, відокремлені велодоріжки, такі як на вул. Набережній, Галицькій, Довженка, то це є одна якість. Якщо ми говоримо про велосипедні смуги, коли просто на дорозі намалювали фарбою і сказали, що це велосмуга, то це теж має право на життя і так роблять в багатьох країнах, і ми робимо. Наприклад, вулиці Тичини, Франка, Грушевського, Тролейбусна та інші. Якщо додати повноцінні, якісно зроблені елементи, то десь приблизно 12 км велоінфраструктури в нас є.

Зараз ми дуже багато напланували в контексті зміни схем руху по вулицях і плануємо реалізувати це все для того, щоб мінімальними коштами цю велоінфраструктуру створити. Ми за те, щоб будувати велодоріжки. Але велоінфраструктуру можна створювати і на дорогах: на проїжджій частині відділити лінію, поставити знак та намалювати піктограмки, ось над цим ми зараз будемо по максимуму працювати.

Ми проплановуємо це все в контексті трьох речей: 1) безпека руху, 2) пріоритет для громадського транспорту, щоб автобуси і тролейбуси не стояли в заторах; 3) велосипедна інфраструктура. Ці три речі базові, на які ми зараз орієнтуємося. По багатьох вулицях ми починаємо фактично з нуля, але на те ми тут і є, щоб цю роботу виконувати”.

Щодо веломаршрутів у приєднаних селах ТГ, то є концепції, які ми хотіли б реалізувати, але на це фізично не вистачає часу. Поки що робимо в місті тому що тут непочатий край роботи, а потім будемо рухатися далі.

ДО ТЕМИ: У Франківську біля Арсену до кінця місяця облаштують велодоріжку

Все це ми робимо своїми силами, не наймаємо проєктантів. Хоча їх і так в нас місті небагато, можна перелічити на пальцях однієї руки тих, які зможуть зробити якісні проекти. Назвати велодоріжкою викладену червону бруківку – це мало, це нічого. Все має бути спроєктовано грамотно. Ці червоні смужки, звісно, можна доплюсувати до тої кількості велодоріжок, які в нас є, але це не є велосмуги, це просто хтось зробив червоною плиткою тротуар і хотів видати це за велодоріжку.

Тому ми зараз намагаємося і схеми організації руху, й інші елементи проєктувати власними силами. В нас є в департаменті двоє-троє людей, які цим займаються. Так і змінюємо місто“.

Паркування в центрі міста

“При правильному визначенні паркування необхідно впорядкувати два моменти: 1) зробити таким чином, щоб в місті були чітко визначені паркувальні місця; 2) щоб автомобілі паркувалися виключно в цих визначених місцях, а не хто де хоче.

Тому в даному напрямку робота ведеться наступна: перше – в кожній схемі руху, яку ми змінюємо, стараємося поставити максимум місць для паркування, де тільки можливо. Дуже важливо, щоб автомобіль чітко мав свої місце для паркування, а не стояв на смузі руху, бо там машин не повинно бути.

Другий момент – забезпечити, щоб в тих місцях, де не можна – не паркувалися. Для цього буде працювати інспекція з паркування спільно з поліцією. І тут завдання наступне: всі повинні знати, якщо я, як водій, не хочу платити гроші, але запаркуюся в недозволеному місці, то у 90% випадків за 5 хв прийде інспектор і я заплачу штраф в десятки разів більший, ніж те, що я міг заплатити за годину паркування. І наступного разу я двічі подумаю, чи необхідно мені зупинятися в недозволеному місці.

Коли ми приїжджаємо за кордон, ніхто з нас не думає припаркуватися десь на тротуарі, проїзді, пішохідному переході чи зеленій зоні. А в нас це норма. Чому? Тому що це дозволено. Водії розуміють, є лише 1-2% ймовірності, що їх оштрафують, і користуються цим.

ДО ТЕМИ: За минулий рік у Франківську склали понад 5 тисяч протоколів за порушення правил паркування. ФОТО 

Тому ми підсилюватимемо роботу інспекторів з паркування, щоб вона дійсно була дієвою. Буде йти інспектор, побачивши машину, він її просто фотографує на смартфон і автоматично переносна друкарська машинка видруковує повідомлення і людині приходить сповіщення про порушення і що потрібно сплатити штраф. Я очікую, що максимум 3-4 місяці і ця система буде автоматизована вже в місті. Крім того, я буду клопотати, щоб ця інспекція нараховувала сьогодні мінімум 10-15 людей. І тоді ми наведемо порядок.

Інший напрямок: чим ближче ти під’їжджаєш до центру і хочеш припаркуватися, тим більше повинен заплатити за це, ніж коли залишив авто за 500 метрів і пройдеш пішки. Це логічно, так працюють в цілому світі. Наприклад, я хочу під’їхати під Ратушу, значить я маю бути готовий заплатити, умовно кажучи, 50 грн за годину. Якщо я не маю 50 грн, я залишаю автомобіль десь на Мазепи біля парку і плачу там 5 грн.

ДО ТЕМИ: “За моєю інформацією паркувальники хитрують”: Марцінків про оплату парковок в місті 

Міська рада вже прийняла рішення про місцеві податки та збори, і визначила нові ставки, які вступлять в дію з 1 січня 2022 року. Далі будемо затверджувати новий тариф. Ми поділили місто на чотири зони: в першій – ціна буде найвища, в другій – як мінімум на половину менша, третя – ще менша, четверта – ще менша. П’ята зона взагалі буде безкоштовна, за 1,5-2 км від центру міста.

Також я хочу, що в місті щезли “чоловічки”, які збирають кошти на парковках, тому що є паркомат. Але оператор слушно каже: “Якби в нас була інспекція з паркування, яка б перевіряла, чи оплачена парковка чи ні, то нам цих людей і не треба було б, оскільки це зайві витрати, які можна вкладати в розвиток тих же парковок”.

Що робитимуть з паркуванням на вул. Січових Стрільців біля колишньої “Молочки”

“Має вже бути прописана угода на встановлення там антипаркувальних стовпчиків. Це частина пішохідної зони і парковки там не повинно бути. Тротуари – для пішоходів і там мають ходити люди, а не стояти машини. Все дуже просто і справедливо.

Мають бути чіткі правила і наші люди, в принципі, готові їх дотримуватися. Головне – ці правила пояснити, розказати, щоб люди це зрозуміли і при потребі карати, щоб вони ще й боялися. І тоді буде порядок”.

Де ще в місті встановлять антипаркувальні напівсфери та стовпці

“Їх має бути ще дуже багато. В першу чергу на наступних вулицях:

  • вул. Грушевського-Шпитальна, там де департамент соціальної політики,
  • біля Прикарпатського медичного центру на вул. Січових Стрільців,
  • біля колишнього “Вопака” (зараз “EUROSPAR”) до “Легенди”, йдеться про тротуар, де зупинка,
  • навпроти Івано-Франківського драмтеатру,

І це лише в центрі міста. Те що вже фактично заплановане. Роботи в цьому напрямку насправді дуже багато і те, що я назвав, це лише пріоритети в самому центрі міста, я вже не кажу про щось віддаленіше”.

Скарги від водіїв, які більше не можуть паркуватися там де звикли

“Скарги, звичайно, що є. Тут питання в тому, як реагувати на них. Або ми наводимо в місті порядок, або для чого ми тут сидимо? Якщо людина запаркується у визначеному місці, ніхто ж не скаже “чого ти тут став?”. Але якщо людина займає те місце, яке не повинна займати, вона фактично порушує правила ПДР”.

Перекриття центру міста, зокрема вулиць Крушельницької та Курбаса

“Вулиці Крушельницької та Курбаса перекривати точно будемо. Наразі є проблема, що там не працюють боларди, які були встановлені свого часу і є невідведена вода, це дуже небезпечно. Найближчим часом ми це все налагодимо та відведемо воду і, думаю, до вересня там буде те, що ми анонсували – буде закрито. Сьогодні причина виключно в тому, що необхідно забирати воду.

Та сама ситуація з вул. Шевченка. На сьогодні по цій вулиці у нас є дві концепції, які ми ще будемо продумувати. Одна, яку ми хочемо реалізувати і одна – яка вже, фактично, є реалізована.

Концепція, яку ми хочемо реалізувати і, яку я буду відстоювати – там не повинно бути автомобілів взагалі, навіть на ділянці від вул. Гординського до вул. Січових Стрільців. Суть така: це пішохідна вулиця, там змонтовані боларди, їх просто необхідно буде підняти і там ходитимуть люди. Тому що в нас є не так багато пішохідних вулиць, щоб розкидатися ними і перетворювати на парковку.

Тут є складність, бо свого часу там були заплановані паркувальні місця за наполяганням різних суб’єктів. Але це погане рішення, тому що там автомобілів бути не повинно.

Інша концепція: там і далі паркуватимуться автомобілі, просто поставимо на в’їзд і виїзд паркомат, шлагбауми, щоб неможливо було проїхати. Але це означає, що ми свідомо перетворимо цю вулицю на парковку, чого дуже не хотілося б. Тому ми ще будемо радитися, але одна з цих концепцій точно буде реалізована найближчим часом.

Але якщо ми повністю закриємо цю вулицю від автомобілів та заберемо паркування, то, можливо, залишимо транзитний рух у визначені години, коли, наприклад, батьки приводять дітей у садок, щоб вони мали можливість просто висадити дитину і поїхати далі. А на вихідні дні автомобільний рух вулицею буде повністю перекритим.

Дорожня розмітка

“Якщо говорити про розмітку в місті , то станом на сьогодні в нас є декілька важливих моментів. Коли нам це передали, я думав, що ми все робитимемо набагато оперативніше. Але з чим ми стикнулися, в чому є проблеми і як їх вирішити?

Перше проблема – розмітка має наноситися після того, як завершені будь-які поточні ремонти на дорогах. Якщо вона наноситься тоді, як робиться асфальт, то бітум розноситься за колесами і розмітка пошкоджується. Тому ми зараз з Муніципальною інспекцією провели таку роботу, щоб бітумізатором не їхали на ті вулиці, де зроблена розмітка. І на новому покритті вона тримається в рази довше, ніж на старому асфальті.

ДО ТЕМИ: У Франківську планують змінити схему руху на Галицькій

Другий важливий момент – необхідно, щоб дороги завжди були чистими. Якість самого прибирання на це дуже впливає.

Третій момент – розмітка повинна наноситися два рази на рік, тоді не буде такого, що на якійсь вулиці її немає. Плюс, велика частка нанесення розмітки – це, так зване, точкування, тобто піти з рулетками, лазерами, вимірювати це все, визначати точками, приставляти, щоб можна було її намалювати. Коли малюєш по розмітці, яку ще трішки видно, то просто запускаєш машину і вона швидко їде. І це набагато швидший процес, бо буває, що одну ніч розмічають, другу – їдуть. А можуть і дві ночі розмічати, а на третю – їхати. Це найбільш трудозатратний час, який дорожче обходиться. Тому, щоб цього уникнути, потрібно двічі на рік наносити розмітку.

Четвертий, ключовий момент – у нас в місті, на жаль, на більшості вулиць відсутні адекватні сучасні схеми організації руху, тобто те, як має бути влаштований рух і як він має бути відмальований на дорозі.

Ми стикнулися з тим, що на більшості вулиць розмітка малювалася ще в 60-70-ті роки: посередині двійна, по боках – штрихова, якщо є чотири смуги і перехід, “зеброчка”. Така розмітка не є інформативною для водіїв, а дуже часто навпаки заважає руху та погано позначається на безпеці та пропускній здатності автомобілів. В таких випадках краще не малювати взагалі нічого, можливо тільки розділ посередині, ніж малювати переходи, де це небезпечно.

У цьому році ми своїми силами без залучення жодної підрядної організації почали це робити. Наприклад, вул. Івасюка. Зараз ще буде вул. Миколайчука. Напрацювали нову схему по вул. Вовчинецькій, але на жаль по старій схемі, бо фізично не вистачило часу її погодити. Нанесли вже на вул. Незалежності, почали вул. Тисменицьку, перехрестя вул. Івасюка-Незалежності, реалізована нова схема по вул. Мазепи, Гурика. Ще працюємо над такими важливими напрямками, як вул. Галицька, Коновальця (частково), Надрічна, Калуське шосе. І це все робиться силами трьох-чотирьох людей з департаменту без трати коштів з міського бюджету на проекти.

Відсутність цих схем насправді дуже велика проблема для нашого міста, адже це позначається на безпеці руху, а роботи непочатий край. На пальцях однієї руки сьогодні можна назвати вулиці, де все функціонує правильно. Декілька вулиць ми поправили, але 90% залишаються в дуже поганому стані”.

Комунікація з мешканцями міста

“Комунікація для мене принципове питання. Група у фейсбуці “Комуналка ІФ” – це була така перша спроба прийти до людей, стати ближчими та доступнішими. Так, люди там часто критикують, але 90% – показують проблеми, які є в місті і ми ці проблеми бачимо та реагуємо. Є проблеми, які можна швидко вирішити, покосити траву, наприклад, поремонтувати дах, але є і такі проблеми, які ми знаємо, що їх потрібно вирішити, але не можемо цього зробити.

І в чому ще є дуже велика проблема – людям не подобається, коли ти їм кажеш правду. Наприклад, коли людина приходить і просить зробити ремонт двору, ми кажемо: “Вибачте, на жаль, цього року ми ваш двір не будемо робити”. В людини зразу виникає обурення і враження, що я просто не хочу їй допомогти. Я міг би сказати, що “так, ми вам обіцяємо і постараємося зробити” і людина пішла б щаслива…але я збрехав би і той двір все одно не робився б.

Ми повинні жити реаліями, а не тішити себе та інших ілюзіями. Бо обіцянки, які ти дав і не виконуєш – це набагато гірше, ніж коли ти просто не можеш чогось зробити”.

Дивні звернення та претензії

“Їх повно. Насправді є різні люди, різної освіченості, психічного стану. На жаль, дуже часто приходять і пишуть одні, і ті самі, з дріб’язковими питаннями. Наприклад, що не працює домашній телефон. То людина так і пише до міської влади: “Прошу відремонтувати мені домашній телефон, бо він не працює”. Або надходить повідомлення від якоїсь жіночки: “Ви такі сякі, в мене три медалі, подяки, Орден Леніна, а з 70-го року в ванні не працює змішувач та унітаз, коли ви їх відремонтуєте?”. Але це все люди і не можна казати, що ці правильні, а ці неправильні. До кожного треба знайти підхід, підказати, інколи просто поговорити.

І немає значення, прийомні в мене дні, чи неприйомні, якщо людина приходить, я її приймаю, ніколи не відмовляю в спілкуванні. Хіба, якщо нарада або мене немає на місці.

Ще люди часто ображаються на те, що я вчасно не відповідаю у Фейсбуці. Але буває, що за день приходить 20-30 повідомлень і я просто фізично не встигаю перечитати це все і відповісти. Але зазвичай стараюся виділити годину-дві в день, щоб всім відписати”.

Гавриленко Юлія

Не пропустіть нічого! Слідкуйте за нами у Фейсбук, Телеграм та Інстаграм