“Дехто перечитав майже все, що в нас є”, – чим заманюють відвідувачів франківські бібліотеки. ФОТО

Тиша, спокій та аромат старих книжок – з чим у вас асоціюються бібліотеки? Це місце, де можна усамітнитись та почитати, побувати на презентації нового видання, особисто поспілкуватися з відомими письменниками та зустріти однодумців, адже у вас спільне захоплення – любов до книги. Це місце, де панує особлива атмосфера, адже бібліотекарі вкладають у свою роботу всю любов та намагаються передати її читачам.

Сьогодні в Україні відзначають День бібліотек. Кореспондентка Ратуші завітала у бібліотеки Івано-Франківська та дізналася, що найбільше полюбляють читати мешканці міста.


Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека імені Івана Франка – найбільша бібліотека міста, функціонує вона в усій області. Розташована на вулиці Чорновола, 22.

Приміщення поділено на понад десяток відділів, але спершу мене заводять до відділу краєзнавчої літератури. Там зустрічає завідувачка – Оксана Шаран. Жінка трохи хвилюється, але запевняє, свою роботу – дуже любить.

Оксана Ігорівна влаштувала мені екскурсію всією бібліотекою, показала її закулісся та познайомила з бібліотекарями.

Я поринаю в “бібліотечну” атмосферу. Сотні старих та нових видань красиво викладені на поличках, кожне з них підписане. Подекуди книги складені в алфавітному порядку.

Бібліотекарка відділу краєзнавчої літератури Світлана Джоголик має десятирічний досвід. Жінка із захопленням розповідає про свою роботу. І запевняє, у бібліотекарстві кожний може знайти щось для себе, незалежно від того, яку освіту здобуває:

Багато людей думають, що бібліотекар – це людина, яка видала книжку читачеві й сидить, чекає наступного. Це зовсім не так! Наша робота цікава, кожен зможе знайти в ній щось для себе. Я, наприклад, люблю організовувати заходи, тому знайшла себе в цьому. У нашій бібліотеці часто проходять презентації, екскурсії, різноманітні заходи. Деколи я буваю модератором, ведучою, спілкують з поетами та поетесами, глядачами, також створюю презентації.

Щодня, крім суботи, двері бібліотеки відчиняються о 9:00, для читачів – о 10:00. В першу годину робочого дня працівники мають багато обов’язків.

Кожного ранку в нас є підшивки газет, які ми повинні віднести у відділ книгосховища, тому що в нашому не вистачає місця, та навести з ними лад. Також вранці, як тільки приходимо, повинні розставити на місця літературу, яку людина за день принесла. На це все у нас година часу, – ділиться пані Світлана. – А вже о 10:00 розпочинається повноцінна робота з читачами. Завжди хтось сидить на обслуговуванні, щоб коли людина прийшла, могла одразу взяти потрібну книгу, не чекаючи.

Упродовж дня триває підготовка до презентацій, масових заходів та проєктів: створення афіш, запрошень, анонсів, узгодження часу. А зараз у бібліотекарів нова “місія” – оцифровування фонду бібліотеки, адже незабаром вона стане електронною. Простіше кажучи: кожний читач зможе знайти потрібну книгу на сайті.

Зараз велику частину дня ми займаємося перенесенням літератури зі звичайного формату в електронний. Кожна книжка матиме свій штрихкод. Нам потрібно вносити назву книги, автора, видавництво та опис. Тільки у нашому відділі 22 тисячі книг, а загалом по бібліотеці – пів мільйона. Це робота не на місяць і не на два. На це нам дали пів року, – каже Світлана Джоголик. – Будь-хто з читачів матиме свій електронний формуляр, зможе з дому зайти, побачити нову книжку. Ця система тільки починає працювати, наш відділ – перший, який цим займається!

Щотижня у бібліотеку надходять нові книжки. Для того, щоб зацікавити читачів, працівники створили платформу на facebook.

Раз у тиждень до нас приходить нова література – приблизно тридцять книг. Всі краєзнавчі видання, які випускаються в Івано-Франківську, обов’язково прямують до нашої бібліотеки. Частину закуповуємо через “Інститут книги”, – розповіла пані Світлана. – Ми йдемо в ногу з часом, тому створили платформу в фейсбуці, там ми публікуємо новинки літератури: креативно фотографуємо книги і пишемо їхній опис. Якщо бібліотекар хоче, він завжди знайде собі заняття!

Найчастіші гості у відділі краєзнавчої літератури – викладачі, які пишуть наукові праці. Але приходять й люди, які хочуть прочитати нові книги франківських письменників:

Люди дуже часто беруть книги наших місцевих авторів: Юрія Андруховича, Оксани Кузів. У нас навіть є блокнот, де ми записуємо того, хто наступним хоче взяти їхні, бо їх розбирають. Така собі своєрідна черга за книгою. І як тільки читач її повертає, ми телефонуємо наступному, він приходить і забирає її.

Сама пані Світлана, не дивлячись на зайнятість та виховання дітей, читати любить і має декілька улюблених книг:

Оскільки у мене двоє дітей, то читаю я більше про виховання. Наприклад, “П’ять мов любові до дітей” авторів Гері Чепмена і Росса Кемпбелла. Люблю Марію Дзюбу, Оксану Кузів. Книга, яку я раджу прочитати кожному – “Мудрість жінки” Луїзи Хей. Після прочитання ти починаєш значно більше розуміти, змінювати себе, своє життя, відношення до дітей і чоловіка.

Свою доньку бібліотекарка теж заохочує до читання. Розповідає, минулого року почала приносити їй підліткову літературу.

Я приносила доньці по три книги. Одна підійшла, дві інші – відкидались. А зараз вона сама ходить до бібліотеки, їй подобається сам процес вибору, бо вона бере те, що їй подобається. Останнім часом її захопив Сергій Гридін, прочитала його книжку і тепер хоче прочитати й інші, запитує мене, що він написав ще.

Жінка впевнена, дітям потрібно купувати цікаві та “легкі” книжки, тоді, можливо, читання їх справді зацікавить.

Я не вважаю, що дітей потрібно привчати до книжок з дитинства. В моєї доньки тільки цього року прокинулось бажання читати. Раніше я їй казала читати ввечері декілька сторінок, це не дуже діяло. Зараз вона сама перед сном читає, хоча б десять-п’ятнадцять сторінок. Тому що це її книга і вона їй цікава! – каже жінка. – Треба просто піти й знайти таку книгу, яка їй справді сподобається і буде “легкою”. Починати треба не з важкої чи шкільної літератури. Є ж автори, яких дитина захоче почитати, і не потрібно буде її примушувати. Та й взагалі, дітей лякають товсті книги. Вони хочуть товстого шрифту, тонку книжку і щоб обов’язково була гарно оформлена.

До Всеукраїнського дня бібліотек працівники краєзнавчого відділу почали готуватись завчасно.

Ми два тижні збирали відгуки наших читачів про найбільш популярні книжки місцевих авторів. Адже дуже часто до нас приходять і просять порекомендувати книги, а в кожної людини ж свій смак. Ми всі відгуки зібрали, наклеїли їх на плакат і тепер всі охочі зможуть це прочитати та обрати те, що до душі.

Підготували й багато цікавинок. Наприклад, цукерки з передбаченнями. Однак, не з простими, а написаними нашими прикарпатськими письменниками.

Ми власноруч зробили солодкі передбачення для наших читачів. Купили цукерки і вишуковували у книжках вислови та цитати письменників. Потім це все вирізали та приклеювали. Кожен, хто в цей день прийде до нашої бібліотеки, зможе отримати передбачення, а дехто – навіть книжку в подарунок!

Також бібліотека бере участь в конкурсі на найкращу бібліотеку в Україні. Журналісти Ратуші бажають вам перемоги!


Івано-Франківська обласна бібліотека для дітей функціонує вже 75 років.

За цей час вона прийняла сотні юних читачів. Саме для них у бібліотеці створили два відділи: один – для маленьких дітей та школярів, інший – для підлітків.

На полицях – десятки книг різних жанрів. Тут і фантастика, і детективи, і енциклопедії, і казки з оповіданнями. Кожний зможе знайти щось на свій “літературний смак”.

Втім, за словами бібліотекарки Юлії Грицеляк, найбільше сучасне покоління полюбляє книги в жанрі хоррор:

В нашій бібліотеці менші діти читають Всеволода Нестайка, дуже люблять чотири частини “Лісової школи”. Трохи старші часто беруть книжки Олександра Дерманського або щось ближче до фантастики, наприклад, “Гаррі Поттера”. Мене дивує, але діти часто читають “Франкенштейна” і Стівена Кінга. Їх тягне до чогось такого страшного, позитиву в них не дуже багато.

Сама пані Юлія у франківській бібліотеці вже п’ятнадцять років, хоч, запевняє, ніколи не планувала тут працювати.

Я за освітою філолог української мови та літератури. Не скажу, що стати бібліотекарем було моєю мрією, але так вийшло. Тут є стаж, відпустка, лікарняний, є свої привілеї.

Жінка розповідає, її робочий день розпочинається о 9:00, для читачів – о 10:00. Обов’язків у бібліотекарів небагато, тому, зазвичай, дні минають спокійно та розмірено.

Вдень ми обслуговуємо читачів, списуємо книжки, часто проводимо масові заходи та екскурсії. До нас приходять школярі, ми їм все розповідаємо, показуємо і ставимо для них лялькові вистави.

Займаються бібліотекарі й творчістю. У читацькій залі є чимало іграшок, виробів з пластиліну та паперу.

Малюки, школярі та підлітки – часті гості у бібліотеці. Молодші читачі приходять обрати книжку з красивими малюнками, а старших – “змушує” навчання.

Молодші дітки приходять з мамами і в більшості обирають книжку, яка подобається їм по обкладинці. Школярі вже самі приходять і знаєте, ясно, що зараз є інтернет, але малі діти ще не так від нього залежні. Мене дивує, як деколи береш формуляр і бачиш, що за короткий термін у дитини стільки прочитаних книжок! – ділиться бібліотекарка.

Є й запеклі прихильники книжок, які перечитали майже все, що було в бібліотеці. Більшість з них, запевняє пані Юлія, – хлопці.

Я помітила, що хлопці більше рвуться до читання. У нас є один юний відвідувач, який перечитав вже, мабуть, всі книжки з бібліотеки! Потім ми його перевели на другий поверх, бо у нас там діти з 5 по 9 класи, і він далі ходить до нас, вишукує нові книги й читає!

Сама ж пані Юлія книжки не читає. Каже, раніше дуже полюбляла, але доросле сімейне життя “поглинуло” її повністю.

Зараз я читаю рідко, бо у мене сім’я. Не хочу брехати, але я, як і всі, читаю більше новини в інтернеті, фейсбуці, – зізнається жінка. – Колись любила читати романи Ніни Фіалко, книжки у неї дуже життєві. Люко Дашвар теж подобається.

Як привити дитині любов до читання – бібліотекарка не знає. Але впевнена, цьому потрібно навчати змалку.

Знаєте, менших дітей ще можна заставити читати, можна ними маніпулювати. А зі старшими вже не вийде. Треба якось заохочувати з дитинства, з дитячого садочку. Я своїй дитині колись читала багато книжок, а потім у неї бажання читати зовсім зникло. А переконати вже неможливо…


Журналісти “Ратуші” вітають всіх бібліотекарів зі святом! Бажаємо вам творчого натхнення, піднесення, цікавих книг та нових читачів!

Всеукраїнський День бібліотек – чудовий привід відкласти ґаджети, відшукати читацький квиток та прийти до бібліотеки! Сотні нових і десятки старих книг, детективи, класика та художня література – кожний охочий зможе знайти щось для себе. І пам’ятайте: якщо ви не любите читати, то, мабуть, просто не знайшли ще “свою” книгу!

Юля Стасюк

Не пропустіть нічого! Слідкуйте за нами у Фейсбук, Телеграм та Інстаграм