Як “запускають” гірські річки в Карпатах, перекриті ще за Австро-Угорщини

Багато гірських річок та струмків в українських Карпатах перегороджені штучними греблями, які не використовуються вже понад пів століття.

Про це пише Ратуша з посиланням на BBC NEWS Україна.

Через це там зникає риба, яка для нересту йде вгору по течії – наприклад, форель. Це, своєю чергою, шкодить іншим видам, які харчуються цією рибою: ведмедям, норкам, видрам.

Зараз екоактивісти почали розчищати старі греблі та відновлювати природну течію річок.

Першим “звільненим” став струмок Лостунець у басейні Чорного Черемошу.


У чому проблема

Зводити штучні греблі на карпатських річках почали ще за Австро-Угорської монархії в ХІХ столітті.

Тоді їх називали “клявзами”, від німецького Klause – “ущелина”, “гірський прохід”.

Пліт проходить через “клявзу”, 1970-і

Робилося це для того, щоб керувати гірським потоком – вони перегороджували річки та утворювали водосховища зі шлюзами, які спускали за потреби.

Тоді це був єдиний спосіб спускати ліс-кругляк з високогір’я.

Використовувати “клявзи” продовжували й за Радянського Союзу – аж до 1970-х років.

Колись спустити ліс з гір можна було лише по річках

Утім, як кажуть екологи, річки – це “кровоносна система природи”, й греблі на них впливають на весь ландшафт та екосистему.

“Наприклад, у нас є вільнотекуча річка, якою рухаються риби, в якій вниз за течією пересуваються мікроорганізми, спускаються органічні рештки, поживні речовини. Коли ми створюємо штучний бар’єр – змінюємо всю екосистему”, – пояснює Ольга Денищик, керівниця водного напрямку WWF-Україна.

Вода більше не проточна, тому риби, які мігрують, просто зникають.

Струмкова Форель не може проходити через греблі на нерест

“Таким чином була повністю знищена популяція осетрових у Дніпрі”, – додає вчена.

Так само не спускаються поживні речовини, якими звикли харчуватися тварини, що живуть нижче по течії.

Лостунець

Лостунець – потік, що починається неподалік вершини Лостун у Чивчино-Гринявському масиві Карпат, за кілька кілометрів на південь від села Зелене, куди спускається туристичний маршрут з гори Піп Іван Чорногірський.

Це Верховинський район Івано-Франківщини, українсько-румунське прикордоння та національний природний парк “Верховинський”.

“Клявза” тут була побудована ще 140 років тому, але вже більше пів століття її не використовують.

“Клявзу” на Лостунці не використовували вже понад 50 років, але течію вона перегороджувала

Через греблю у верхів’ях Лостунця зникла червонокнижна струмкова форель.

Як результат – зменшилася популяція ведмедів, які все ще живуть у цьому регіоні.

Водночас повністю пішли видри та норка європейська.

В рамках програми WWF “Вільні річки України” нещодавно старовинну “клявзу” знесли.

Спочатку вручну розрізали колоди, а далі їх відтягували спецтехнікою. Після цього розчищали від намулу та сміття.

Як кажуть працівники “Верховинського” парку, вже на другий день після відновлення природної течії форель з низів’їв річки пішла вгору по течії на нерест, який якраз триває у жовтні та листопаді.

Тепер очікують на повернення інших тварин.

Звільнення річок

Екоактивісти планують “звільнити” й інші українські річки – “клявза” на Лостунці стала лише першою у проєкті.

Михайло Нечай, директор “Верховинського” парку, каже, що у верхів’ях Чорного та Білого Черемошів є ще залишки п’яти гідротехнічних споруд, які є штучними бар’єрами для міграції риб.

“Від залишків таких шкідливих гідроспоруд треба звільнити насамперед усі природоохоронні території України. Окремо слід виділити гірські річки, іхтіофауна яких є вразливою до замулення, пов’язаного з греблями”, – наголошує він.

Утім, “звільнення” потрібне не лише гірським річкам.

“Це наш річковий “золотий запас”, поки ще є чиста вода та залишається реальна можливість повернути рідкісні види в локальні екосистеми. Це перший крок до відновлення українських водних екосистем. Річки з вільною течією допоможуть нам пом’якшити вплив зміни клімату та запобігти посусі” – додає вона.

Спочатку вручну розрізали колоди, а далі їх відтягували спецтехнікою.

Екологи з Всесвітнього фонду природи WWF-Україна вже виявили 12 старих гребель у басейнах обох Черемошів та Питули, які давно не використовуються людиною, але продовжують перешкоджати руху води.

Тому активісти закликають місцеву владу долучатися до “звільнення річок”. Зрештою, у цьому мають бути зацікавлені і самі громади – повернення форелі та іншої мігруючої риби принесе лише зиск.

У Європейському Союзі “звільнення” річок (dam removal) – один з природоохоронних пріоритетів.

До 2030 року там планують відновити вільну течію 25 тис. км рік, щоб гарантувати нормальне водозабезпечення навколишніх регіонів.

В Україні ж, попри кількарічну посуху та проблеми з водою, розчищенням річок системно не займаються.

На додаток, зводять нові дамби, як, наприклад міні-ГЕС, через яку пересихає річка Случ на Житомирщині.

Тому “звільнення” річок залишається завданням екологів та місцевих активістів.