Станіславів який ми втратили. Єврейська гімназія. ФОТО

З давніх-давен місто Станіславів (нині – Івано-Франківськ) було відоме своєю неповторною архітектурою. Втім, далеко не усі історичні пам’ятки архітектури дійшли до наших днів. Не сприяли цьому й постійні пожежі, війни та загарбники міста із понад 350-річною історією.

У рубриці «Станіславів, який ми втратили», краєзнавець, дослідник та засновник групи «Ретро Франківськ» Ігор Менів пропонує пригадати про відомі франківські кам’яниці-привиди, оповідаючи про їх особливості та унікальність.


У 20 – 30-тих роках минулого сторіччя в Станиславові, крім п’яти польських гімназій, трьох українських гімназій та двох ліцеїв, в освітянському процесі молоді брала участь також єврейська гімназія, яка знаходилась, в той час, по вулиці Вірменській.

Будинок №16 по вул.Левка Лук’яненка (Мельничука, Вірменська) побудував в 1870-тих роках торговець Хуне Йонас. Це був одноповерховий житловий будинок у стилі класицизму з коринфським портиком та двома крилами-ризалітами. Поблизу свого особняка господар розбив сад із клумбами, доріжками та альтанками. Пізніше на місці цього скверику спорудять будинок польських залізничників, більш відомий як Будинок офіцерів, а тепер “Ощадбанк”.

З 1921 р. в цьому будинку, який ще називався “Бейт Хаам”, була єврейська початкова школа. У жовтні 1924 р. тут почала діяти єврейська гімназія. Перший навчальний рік розпочали 318 учнів, які були зараховані у перший клас.

Споруда ще двічі розбудовувалась. У 1931 до існуючого лівого крила додали двоповерховий об’єм з цокольним поверхом, у стилі конструктивізму. На придбання ґрунту єврейська громада витратила 23 тис. злотих, на добудову – 6,5 тис. доларів і 3,4 тис. злотих.

У 1931-му до лівого крила прибудували двоповерховий об’єм у стилі конструктивізму, а через шість років вимурували третій поверх (архітектор Ліппман) – весь комплекс споруд називався «Єврейським народним домом».

Головний вхід з боку вул. Мельничука у вигляді портика з колонами, які підтримують веранду другого поверху. Будівля складної конфігурації в плані, з ризалітами на головному та дворовому фасадах. Планування мішане у старій частині й коридорне в новій.

Під час війни була трудова українська школа. Після війни в цій будівлі до 1955 року була школа № 5, де навчались лише хлопці, а потім школа №9.

В 1991-му школу ліквідували, учнів перевели до ЗОШ №3, а будинок передали російській громаді для створення гімназії. З цього нічого не вийшло.

З 1996-го будинком опікувався економіко-правничий інститут. Виш ліквідували. І наступив занепад розкішного будинку — гімназії, колись прикраси вулиці Вірменської. І кінець…

Фото: І. Роп’яника, І.Панчишина та з архіву автора

Не пропустіть нічого! Слідкуйте за нами у Фейсбук, Телеграм та Інстаграм