Етнографічному музею вишивки і одягу Калуської ЗОШ №5 присвоєно найвище звання. ВІДЕО

Очільницею музею є Марія Стеблинська.
Очільницею музею є Марія Стеблинська.

Нещодавно етнографічному музею вишивки і одягу Прикарпаття, що знаходиться в Калуській ЗОШ І-ІІІ ступенів №5, присвоїли звання “Зразковий музей”.

За словами керівниці музею Марії Стеблинської, раніше це був інтернаціональний клуб, який у 1970 році заснував майстер української вишивки Михайло Покиданець, пише Ратуша з посиланням на Вікна.

Згодом клуб перетворився у музей вишивки і одягу Прикарпаття. Він проіснував до 1991 року, після чого очільницею стала Марія Мельник. За допомогою учнів, знайомих, друзів та небайдужих людей вона поповнювала музей експонатами.

Основний акцент ставили на вишивку Прикарпаття різних регіонів, збирали багато рушників, сорочок, – розповідає очільниця музею.

З 2019 року вчитель вищої категорії з української мови та літератури Марія Стеблинська стала керівником музею.

У етнографічному музеї знаходяться старовинні українські рушники, скатертини, народний одяг, глечики, ляльки-мотанки, писанки, галстуки, дерев’яні вироби, залізка, бамбетлі, хустки кінця XIX початку ХХ ст.

ДО ТЕМИ: У Коломиї відкриють унікальний музей ложки. ФОТО

За словами Марії Стеблинської, найбільше представлено вишитих рушників з бойківського регіону, частина — з гуцульського та Опілля. Небайдужими вчителями привезені рушники з Полтавської, Київської та Чернігівської областей.

Рушники різних частин України Марія Стеблинська охарактеризувала так:

На західному регіоні переважають яскраві, насичені кольори, які передають природу, багатство Карпат, здебільшого це хрестики геометричної форми. Якщо звернути увагу на полтавські або київські рушники, то в них переважає рослинний орнамент.

Багата музейна експозиція і різноманітними вишитими сорочками — буденними і святковими.

Буденна сорочка не дуже вирізняється багатством. Тому що колись люди не вишивали для того, щоб прикрашати себе, а носили лляний домотканний одяг для того, щоб тіло дихало і було зручно. Також є версія, що сорочка виготовлена із домотканного полотна не тільки практична, але й корисна, бо несе певні лікувальні властивості. Більш нарядні сорочки дівчата вишивали для того, щоб показати усю красу. Хочу додати, що колись сорочки не вишивалися зі схем. Вони вишивалися із пам’яті. І таким чином дівчина намагалася передати свою душу і генетичний код, – розповідає керівниця музею.

Цікаво й те, що коли дитина народжувалася її обов’язково замотували у чоловічу сорочку, бо вважалося, що жінка передає енергію свою з лона свого, а чоловіки таким чином повинні додати своєї енергії.

За словами директора Калуської ЗОШ І-ІІІ ступенів №5 Мирослава Кусня, впродовж останніх двох років почала активно поповнюватися музейна база різноманітними експонатами. Тому виникло бажання підняти музей на новий рівень, що і власне вдалося зробити.

Ми запросили на огляд музею спеціаліста у цій галузі, завідувача калуської філії Івано-франківського центру туризму краєзнавства учнівської молоді Надію П’єх. Вона оглянула музей і музейні експонати зазначивши, що із такою базою музей може претендувати на звання зразкового музею. Ми представили наш музей історичною довідкою і фотографією, які б містили інформацію про естетичне оформлення, технічне оснащення, дотримання умов збереження, шифровку експонатів, – каже Мирослав Кусень.

ВІДЕО: Вікна

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Тисмениччині збудують сучасне підприємство з видобутку вапна

Не пропустіть нічого! Слідкуйте за нами у Фейсбук, Телеграм та Інстаграм