Домашнє насильство, сварки і контроль: історії підлітків, які втікали з дому

У підлітковому віці між батьками і дітьми часто виникають конфлікти. Перші наче не помічають, що їхні діти дорослішають і стають самостійними людьми. А другі сприймають кожне слово у свою сторону надто бурхливо і потребують максимальної свободи.

Кореспондентка Ратуші поспілкувалась з людьми, які в юності втікали з дому та дізналась, що стало причиною їхньої втечі.

«Втекла, бо батьки в розлученні винили мене»

Іра втекла з дому, коли їй було 17 років. Причиною стало раптове розлучення батьків.

Тато зрадив мамі, через це вони щодня з’ясовували стосунки на моїх очах. Це був період перед здачею ЗНО. Коли батьки сварились, я закривалась у своїй кімнаті, але спокійно вчитись не могла. Вдома була напружена атмосфера. Пробувала з ними поговорити, але в розлученні вони винили мене, – розповідає дівчина.

На той момент Іра навчалась в 11 класі та готувалась до випускних іспитів:

Я і так не знала ким буду, куди вступатиму, чого хочу від життя. Ще й у школі був постійний тиск з боку вчителів: “ти нічого не знаєш”, “ти нічого не здаш”, “ти нікуди не вступиш”. Це важко. Я чекала підтримки вдома, але її не було.

Дівчина каже, що з мамою у неї завжди були хороші відносини, але під час кризового періоду вони перестали розуміти одна одну.

У вечір, коли Іра зібрала речі і втекла, батьки сильно посварились:

Був сильний скандал, побитий посуд на кухні. Тато мало не підняв на маму руку. Я не витримала, зібрала речі і втекла до свого друга.

Дівчина ввімкнула на телефоні режим «польоту», під час якого до людини неможливо додзвонитись і не виходила на зв’язок два дні.

 Якби я втекла до когось з подруг – мене б одразу знайшли. Тому я пішла до свого друга, про якого мама і тато не знали. Йому на той час було 19 років, він жив сам. Я не пішла в школу, прогуляла додаткові. Мені писали всі мої подруги і друзі, але я їм не відповідала, – розповідає Іра.

Батьки не одразу зрозуміли, що дівчини немає вдома. А коли помітили, почали телефонувати до всіх її друзів і знайомих. В поліцію не звертались.

Важливу роль у поверненні відіграв 19-річний друг Іри. Він перейнявся ситуацією, поговорив з нею, вислухав і сказав поставити себе на місце батьків. Тому на останнє повідомлення від мами дівчина відповіла:

Мама написала, щоб я поверталась, бо якщо зі мною щось трапиться, вона не переживе. Через 15 хвилин я була вдома, батьки вже вдвох стояли, тато обіймав маму – картина маслом! Ніякого розлучення. Біда як-не-як єднає. Ми сіли на кухні, поговорили. Я все їм розповіла, пояснила, і вони зрозуміли, що частково теж винні у цій історії.

Дівчина впевнена, що зараз вчинила б зовсім по-іншому:

Я втекла, бо хотіла навести лад з думками. Зараз я б просто з батьками говорила, багато говорила. Старалася б їх помирити. В таких ситуаціях варто шукати компроміс. З усіма можна знайти спільну мову, хоч і важко.

«Втекла, бо хотіла почати нове життя»

Роксолана втекла з дому за день до свого 18-річчя. Каже, що не знаходила розуміння вдома, тому вирішила розпочати нову сторінку життя у незнайомому місті.

Дівчину виховували дядько і його дружина, так як тато Роксолани помер, а мама опинилась у в’язниці.

Мене завжди дуже контролювали і не розуміли. Було важко, образливо, бо всі дівчата гуляють скільки завгодно, а я  – ні, – ділиться дівчина. – Був суцільний контроль, навіть у соціальних мережах. У мене могли забрати телефон і читати все, що я пишу. Через таку атмосферу вдома я навіть почала вживати наркотики.

Одного вечора після чергової сварки Роксолана зібрала речі і вирішила поїхати в Тернопіль, щоб почати нове життя:

Я уявляла, що зникну десь на п’ять років, а потім приїду класна та успішна додому.

Втекла дівчина через вікно власної кімнати, бо жила у приватному будинку:

До Тернополя їхала автостопом. Дорогою мені дзвонило багато людей, тому свою sim-карту я викинула і купила нову.

Через декілька днів Роксолану знайшла кіберполіція – дівчина вирішила зателефонувати батькам з нового номеру і сказати, що з нею все добре.

Як виявилось, шукали її на той момент всі: опікуни, рідні, правоохоронці.

Коли повернулась додому, мене били. Сказали, що я «невдячна дитина». З того часу їхнє ставлення до мене, звісно, змінилось, але жити з ними більше я не хотіла і тому переїхала до своєї бабусі.

З моменту втечі минуло вже багато часу. Зараз у дівчини все добре, вона навчається в університеті на спеціальності “Криміналістика та судова медицина”.

Я втекла, бо хотіла свободи і довести, що я самостійна, можу сама за себе постояти і сама працювати. Але якщо втікаєте, то будьте впевнені в людях, до яких йдете, бо можуть трапитись неприємності, – підсумовує Роксолана.

«Втекла, бо працювала на п’ятьох роботах,
а “не прибирала вдома”»

Катя з 15 років живе окремо і самостійно себе забезпечує.

У неї завжди були проблемні стосунки з сім’єю, тому таке життя дівчину цілком влаштовує.

Батьки Каті розлучились, коли їй було три роки.

Під час розходження, тато зламав мамі чотири ребра, руку в двох місцях і ногу. Мама завжди була дуже ображена на нього і все життя винила мене у тому, що у них нічого не склалось, у тому, що я дуже на нього схожа і що у мене його повадки, – ділиться дівчина.

Розмови про тата в сім’ї – табу:

Але ж всім дітям цікаво хто їхній тато. Я нічого про нього не знала, а хотілося ж побачитись, поговорити. За спробу поспілкуватись з татом мене назвали зрадницею і два місяці зі мною не розмовляли.

Атмосфера у сім’ї була напруженою. До 8 років Катю виховувала прабабуся, бо мама працювала. У 8 років до них переїхала бабуся і вони стали жити вчотирьох.

Ніхто в сім’ї не вмів правильно поводитись з грошима, мама періодами сильно пила і не працювала. В один з таких періодів трапився скандал, через який дівчина вперше пішла з дому.

Це було літо після 9 класу, коли я повинна була вступати в коледж. Був черговий скандал, моєю головою розбили дзеркало. Коли мама п’яна, вона абсолютно неадекватна, – каже Катя. – Скандал був через те, що я попросила свого батька, з яким на той момент іноді спілкувалась, оплатити мені перший рік навчання. Мама тоді прийшла додому і почала мене бити. Бабуся почала її заспокоювати, мама вдарила її теж. Після чого взяла мене за волосся і вдарила головою об дзеркало.

В піжамі, тапочках і з телефоном в руках дівчина вибігла з квартири і пішла до іншої своєї бабусі.

Я була вся в крові, побита, з синцями під очима. Бабуся тоді сказала, що я сама винна. Ця фраза переслідує мене по житті, – каже Катя.

Більше дівчина додому не поверталась. Спочатку жила у бабусі, потім – у подруги. Доводилось “виживати”, тому працювала одночасно на кількох роботах:

Працювала секретарем, просто чимось допомагала, робила оформлення незрозумілих декорацій, вітрин. У мене був старий раритетний ноутбук, на який я пробувала скачати фотошоп. Створювала людям дизайни до нових стартапів, робила візитки та афіші за п’ятдесят гривень. Писала тексти для різних інтернет-видань про спорт, здорове харчування. Це той момент, коли не знаєш про що пишеш, але робиш це дуже професійно.

Згодом дівчина почала жити з хлопцем. Але після раптового розриву, він вигнав її з дому, тому дівчина змушена була повернутись додому.

Бабуся і мама сказали мені, що у нас все ще може бути добре. Все життя мені це говорять, а краще не стає, – каже Катя.

Несподівано для всіх мама Каті завагітніла. Ніхто з сім’ї не працював, тому дівчині довелось забезпечувати всіх: прабабусю, бабусю, вагітну маму, якій потрібно було проходити різні обстеження, себе, а згодом – і новонароджену сестру.

Я прожила там, доки не народилась дитина і зі скандалом вдруге пішла з дому. Цього разу – назавжди. Скандал полягав у тому, що я не прибирала. Я одна в тій сім’ї працювала, всіх забезпечувала, навчалась, але мала ще й прибирати, – дивується дівчина.

Після цього Катя остаточно переїхала і більше не поверталась. Спочатку жила з подругою, згодом – сама:

 Я розуміла, що чим більше спілкувалась з цими людьми, тим більше ставала схожою на них. Я почала говорити їхніми фразами, перейняла стиль поведінки.

Зараз дівчина мешкає окремо, має свою маркетингову компанію. Вона іноді спілкується з мамою та молодшою сестрою. З бабусею обірвала спілкування повністю.

Їм всім здається, що я на них не зважаю, не допомагаю, не спілкуюсь з ними, займаються тільки своїми справами і життям. Але я свідомо це роблю і так для мене краще.

Прочитавши ці історії, мабуть, кожен з вас задумався: хтось усвідомив, що у нього ще досить непогані стосунки в сім’ї, а комусь ці історії видались знайомими.

Кожна дитина рано чи пізно дорослішає і потребує свободи. Вона хоче самостійно приймати рішення, бути незалежною, помилятись і вчитись на власному досвіді. Але більшість батьків продовжують надто сильно контролювати своїх вже дорослих дітей, не зважаючи на їхню думку і бажання.

Деколи буває так, що батьки переносять свої особисті проблеми і переживання на дітей. А ті своєю чергою змушені бути очевидцями сварок, бійок і насилля.

Шановні батьки, любіть своїх дітей навіть якщо вони вас не слухають, гуляють довше 22 години, не готуються до ЗНО чи просто помиляються. Прислухайтесь до своїх дітей, розмовляйте, зважайте на їхню думку, любіть такими, як вони є – для них це дуже важливо.

Юля Стасюк

Не пропустіть нічого! Слідкуйте за нами у Фейсбук, Телеграм та Інстаграм