Де живе та як відповідає на листи Святий Миколай. ФОТО

Неподалік Косова в Івано-Франківській області живе святий Миколай. В Нацпарку “Гуцульщина” є його резиденція – реальний будинок з покоями, кабінетом, де відповідає на листи, і звісно, особистою поштовою скринькою. Щороку туди надсилають кілька тисяч листів із усієї України, а з 2006 р, коли комплекс побудували, їх уже десятки тисяч. На відміну від усіх інших, “сезонних” Миколаїв, цей живе в маєтку, отримує листи, запрошує в гості протягом усього року. Звісно, гаряча пора починається в листопаді-грудні – зараз саме час написати йому або приїхати на гостину.

Маєток святого Миколая – проект рекреаційно-виховного відділу природного парку “Гуцульщина”, пише Ратуша з посиланянм на Lowcost.

Зараз Миколаєм працює Василь Павлюк, який насправді має богословську освіту і уже 5 років знаходиться в сані священика (служить у храмі Успіння Богородиці в с. Старий Косів). В рясі святого отець Василь почувається природно – він звик до подібної форми одягу. Я приїхала в резиденцію наприкінці літа – в ту пору року “святий Миколай” носить легкий, бежевий стрій, а взимку – одягне синій.

Здебільшого сюди приїздять групи дітей у грудні. І така поїздка має не так розважальну мету, як навчально-пізнавальну, а ще вона – про духовний та емоційний розвиток. Поки школярі чекають на зустріч із Миколаєм, працівники нацпарку розповідають про червонокнижні рослини і тварини на території, а також проводять майстер-класи з виготовлення новорічних іграшок. Поруч з резиденцією працюють будиночки гуцульських ремесел: вишивка, писанкарство, вироби з дерева, шкіри, кераміка, мосяжництво (художня обробка металів), ліжникарство.

Неподалік знаходиться ще одна з локацій – “12 християнських чеснот”. В грудні там майже щодня горить “миколаївська ватра”. Біля неї діти переламують різочку, яка символізує якийсь вчинок чи рису, якої вони хотіли б позбутися, і спалюють її на вогнищі. Погані вчинки “згорають”, а діти обіцяють їх не повторювати. Також на території нацпарку облаштували екостежки, якими можна прогулятися.

Миколай приймає відвідувачів у своєму кабінеті, там же слухає їхні побажання, вірші, пісні. Можна побувати у його покоях. На ліжку лежать три подушки: коли святий спить на середній, спілкується з Богом, на правій подушці – бачить бажання усіх чемних дітей, на лівій – нарешті відпочиває. Поруч – гардероб св. Миколая з одягом для різних сезонів та Дзеркало пустунів, в якому неслухняна дитина може побачити себе з різочкою. І це означатиме, що такий подарунок може опинитися у неї під подушкою 19 грудня. Причому хтось і справді бачить себе з різкою.

“Різочка – це стимул, щоб не повторювати поганих вчинків. Але разом із нею має бути подарунок та пояснення, де треба виправитися. І в жодному випадку не приносить Миколай різочку щороку, можливо, лише 1-2 рази, бо це не педагогічно! І ще дуже непедагогічно не дарувати подарунків взагалі. Як би не було, кожна дитина заслуговує на подарунок!, – переконаний отець Василь.

Він згадує, що Святий Миколай ходив в Карпатах навіть у період войовничого атеїзму. Місцеві, яким зараз 40-60 років, розповідають, як батьки їм казали: “Піди на вулицю послухай – Миколай різочки ламає. Вони виходили на ганок гуцульської хати і прислухалися. А морози в грудні тоді були ого-го! У лісі гілочки потріскували і нам здавалося, що то Миколай різочки для неслухняних дітей ламає”.

“Діти завжди радіють, – говорить “святий Миколай” Василь Павлюк. – Хіба що в грудні, коли приїздять надзвичайно багато груп, то вчителі чи батьки, буває, обурюються. Здебільшого всі хочуть приїхати в суботу або неділю, а ми фізично не можемо всіх-всіх в ці дні прийняти. До мене в кабінет заходять по 3-4 групи за годину. Хочеться кожному приділити увагу, а ще ж діти часто готують вірші, пісні, хочуть бажання загадати, сфотографуватися. А друга група уже чекає в коридорі… І буває, що одні запізнилися, інші приїхали на 30 хв раніше, а треті приїхали вчасно – в результаті всі одночасно заходять”.

Саме тому в резиденцію запрошують протягом року, особливо навесні, коли в нацпарку зацвітає червонокнижна рослина шафран Гейфеля, і довкола резиденції наче хтось розстеляє фіолетові килими (це, звісно, святий Миколай :)).

Я питаю отця Василя, що він відповідає дітям, які кажуть, що Миколая не існує? “Розповідаю, що Миколай – реальна історична постать: він жив на території сучасної Туреччини, яка тоді була в складі Візантії. Народився в місті Патра, а служив в місті Мири, був священиком, потім єпископом, робив добрі справи, а згодом став покровителем подорожніх та стражденних. А якщо дитина говорить, що Миколай – несправжній, я кажу: “Торкнися – борода справжня? Рука справжня? Ну, як не справжній? – от же я”.

Якщо ж приїхати в резиденцію змоги немає, можна написати Миколаю листа. Найчастіше приїздять діти з сусідніх областей, а от найбільше листів надсилають із Києва. Хоча на поличках із листами заповнені ніші всіх регіонів.

Мій шестирічний син Данило теж захотів написати і за нагоди особисто передати Миколаєві свого листа з побажаннями про домашнього улюбленця. А Миколай, поки мама робила репортаж, одразу відповів: у конверті – цілий аркуш формату А4 з красивими метафорами на кшталт “коли ти не слухаєшся батьків і погано вчишся, мій сад охоплює крижаний холод, а мене огортає тривога” і ще настанови, на кшталт “будь вірним та щирим другом, поважай святу молитву”.

До дитячих мрій в резиденції ставляться бережно і з повагою, вважають: “Віра в диво, в прекрасне спонукає кожну людину жити з оптимізмом і творити добро”. Ну то й що, що дитина хоче останню модель дорогого планшета – може, з неї виросте людина з великим статками, яка зможе купити багато-чого не тільки собі, а й іншим.

“Якщо дитина пише, що хоче віллу з басейном на власному острові, ми відповідаємо: “Щоб твої мрії здійснилися в майбутньому, потрібно трудитися не покладаючи рук”. Тобто дипломатично так – щоб і стимул був, щоб мрії не підрізати крила, а далі життя покаже”, – пояснює Василь Павлюк. – “Коли діти приїжджають сюди і розповідають про свої бажання усно, вони хочуть якийсь конкретний, матеріальний подарунок. Але коли я питаю: “Чого хочуть всі люди світу, без винятку – від найменших і до найстарших?”. І вони завжди відповідають: “Здоров’я”.

“Ми діти з Маріуполя, дуже просимо вас: допоможіть нашій владі зрозуміти – ми чекаємо миру між Сходом і Заходом”. Хлопчик з Донецької області просить тільки одного – миру країні. Коваленко Єлизавета пише: “Допоможи мені вирости хорошою людиною, моїм друзям – щоб вони були добрі і дружні, моїй родині – щоб були чемні і ласкаві, моїй країні – щоб був мир і свободу. Подаруй мені те, що вважаєш за потрібне, або солодощі”.

Що Миколай відповідає на важко здійсненні прохання?

Деякі листи справді потребують особистої відповіді, тому що вони дуже щирі, комусь направду треба підтримка, добре слово, віра в те, що Бог може допомогти – лиш мати терпіння і сподівання на краще. Звичайно, ми стараємося відповісти, щоб дитина не полишала добру духовну практику, щоб підтримувала слабших, була ввічливою, – розповідає “святий Миколай”.

Але є справді важкі листи, відповідати на які дуже непросто. Отець Василь зітхає і повільно розповідає про такі:

Дитина росте в неповній сім’ї, лише з мамою, у якої невиліковна хвороба. І дитина просить: “Миколаю, зроби так, щоб мене не віддали до дитячого будинку, коли моєї мами не стане. Тоді ми всі сідаємо і думаємо: чи дати дитині надію, а якщо станеться найгірше, як тоді їй не втратити віру в здіснення бажань…

За рік в середньому надходить кілька тисяч листів. Відповідають не на всі – не вистачає рук, але всі читають. Могли б відповідати на листи влітку, коли з’являється більше часу, але в ту пору ніхто не пише…

ПОШТА СВЯТОГО МИКОЛАЯ
НПП «Гуцульщина»
вул. Дружби, 84
м. Косів, Косівський р-н
Івано-Франківська обл., 78600
Замовлення екскурсій за тел. (96)773-33-01 (Любов).